Ґеорґе Апостол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґеорґе Апостол
рум. Gheorghe Apostol
Прапор
Прапор
Перший Секретар Румунської робітничої партії
20 квітня 1954 — 30 вересня 1955
Попередник: Ґеорґе Ґеорґіу-Деж
Наступник: Ґеорґе Ґеорґіу-Деж
Прапор
Прапор
Голова Великої Народної Асамблеї Румунської Народної Республіки
7 квітня 1948 — 11 червня 1948
Попередник: Михаїл Садовяну
Наступник: Константин Агіу
Прапор
Прапор
Голова Великої Народної Асамблеї Румунської Народної Республіки
6 вересня 1950 — 5 квітня 1951
Попередник: Константин Донча
Наступник: Йон Вінце
Прапор
Прапор
Голова Великої Народної Асамблеї Румунської Народної Республіки
26 березня 1952 — 6 червня 1952
Попередник: Йон Вінце
Наступник: Ґеорге Стойка
 
Народження: 16 травня 1913(1913-05-16)[1]
Тудор-Владіміреску, Галац, Румунія
Смерть: 21 серпня 2010(2010-08-21)[2][1][3] (97 років)
Бухарест, Румунія
Країна: Румунія
Партія: Румунська комуністична партія
Автограф:
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ґеорґе Апостол (рум. Gheorghe Apostol; 16 травня 1913, жудець Галац — 21 серпня 2010, Бухарест) — румунський політик, генеральний секретар Комуністичної партії Румунії (1954-1955). У 1960-і роки — один з головних суперників Чаушеску в боротьбі за владу в партії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Залізничник. З 1934- член РКП. Близький друг Ґеорґе Ґеорґіу-Дежа. Кілька разів піддавався арешту, в 1937 засуджений до 3 років ув'язнення. Пізніше виявився в концтаборі Тиргу-Жіу. Згідно з офіційною біографією, в 1944 при наближенні військ СССР нібито втік звідти разом з групою соратників, щоб вести підпільну боротьбу. Проте, на фотографіях, зроблених в таборі після його звільнення і багаторазово опублікованих, в тому числі і в післяреволюційній Румунії (наприклад, в Dosarele Istoriei), його ясно видно серед натовпу звільнених бранців.

Був одним з найближчих соратників Ґеорґе Ґеорґіу-Дежа, входив в так звану «тюремну фракцію», яка боролася проти «московської фракції» Анни Паукер.

  • 19451952 — Президент генеральної конференції робітників Румунії (Confederaţiei Generale a Muncii).
  • 1948, 19501951 і в 1952 — Голова Великої Народної Асамблеї Румунської Народної Республіки.
  • 19521954 — Перший заступник Прем'єр-міністра СРР, одночасно в 1953-1954 — Міністр сільського господарства, У 19541955 займав посаду Першого секретаря ЦК Румунської робітничої партії.
  • 19551961 — Голова Центральної ради румунських профспілок (Consiliului Central al Sindicatelor).
  • 19611967 — Перший заступник Прем'єр-міністра СРР.
  • 19671969 — Знову голова Центральної ради румунських профспілок.

Після приходу до влади Ніколае Чаушеску Апостол стає його послідовним противником і критиком з лівих позицій. Чаушеску послідовно домагається зниження статусу Апостола.

  • 19691975 він голова Державного комітету по матеріальних резервах. 13 березня 1975 знятий з посади за «відхилення від моралі».
  • 19771988 — Посол Румунії в Аргентині та Уругваї, потім в Бразилії.
  • 1988 повернувся до Румунії і спільно з 5-ма іншими ветеранами РКП і дисидентами (Александру Бирледяну, Сілвіу Брукан, Корнеліу Менеску, Константин Пирвулеску і Ґриґора Речяну) склав відкритого листа, «Лист шести». У цьому листі вони звинуватили президента в порушеннях прав людини. 11 березня 1989 воно було зачитано на «Радіо Свобода» і «Голос Америки». Учасники «групи Апостола» дотримувалися ще більш лівих комуністичних поглядів, ніж критикований ними Чаушеску, тому деякі з членів групи були серйозно стурбовані тим, що звертаються за допомогою до «імперіалістів». Після цього Апостол був поміщений під домашній арешт і постійно піддавався допитам. Звільнений після революції 1989.

Сприйняв революцію негативно, разом з колишнім прем'єром Іліє Вердецом в 1990 заснував вкрай ліву Соціалістичну партію праці (Partidul Socialist al Muncii). Партія отримала невелику кількість голосів на виборах 1992, але в подальшому в парламент не потрапляла і незабаром була розпущена.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Біографічні статті
Інтерв'ю

Посилання

[ред. | ред. код]