Ґеорґе Апостол
Ґеорґе Апостол рум. Gheorghe Apostol | |||
| |||
---|---|---|---|
20 квітня 1954 — 30 вересня 1955 | |||
Попередник: | Ґеорґе Ґеорґіу-Деж | ||
Наступник: | Ґеорґе Ґеорґіу-Деж | ||
| |||
7 квітня 1948 — 11 червня 1948 | |||
Попередник: | Михаїл Садовяну | ||
Наступник: | Константин Агіу | ||
| |||
6 вересня 1950 — 5 квітня 1951 | |||
Попередник: | Константин Донча | ||
Наступник: | Йон Вінце | ||
| |||
26 березня 1952 — 6 червня 1952 | |||
Попередник: | Йон Вінце | ||
Наступник: | Ґеорге Стойка | ||
Народження: |
16 травня 1913[1] Тудор-Владіміреску, Галац, Румунія | ||
Смерть: |
21 серпня 2010[2][1][3] (97 років) Бухарест, Румунія | ||
Країна: | Румунія | ||
Партія: | Румунська комуністична партія | ||
Автограф: | |||
Нагороди: | |||
Ґеорґе Апостол (рум. Gheorghe Apostol; 16 травня 1913, жудець Галац — 21 серпня 2010, Бухарест) — румунський політик, генеральний секретар Комуністичної партії Румунії (1954-1955). У 1960-і роки — один з головних суперників Чаушеску в боротьбі за владу в партії.
Залізничник. З 1934- член РКП. Близький друг Ґеорґе Ґеорґіу-Дежа. Кілька разів піддавався арешту, в 1937 засуджений до 3 років ув'язнення. Пізніше виявився в концтаборі Тиргу-Жіу. Згідно з офіційною біографією, в 1944 при наближенні військ СССР нібито втік звідти разом з групою соратників, щоб вести підпільну боротьбу. Проте, на фотографіях, зроблених в таборі після його звільнення і багаторазово опублікованих, в тому числі і в післяреволюційній Румунії (наприклад, в Dosarele Istoriei), його ясно видно серед натовпу звільнених бранців.
Був одним з найближчих соратників Ґеорґе Ґеорґіу-Дежа, входив в так звану «тюремну фракцію», яка боролася проти «московської фракції» Анни Паукер.
- 1945–1952 — Президент генеральної конференції робітників Румунії (Confederaţiei Generale a Muncii).
- 1948, 1950–1951 і в 1952 — Голова Великої Народної Асамблеї Румунської Народної Республіки.
- 1952–1954 — Перший заступник Прем'єр-міністра СРР, одночасно в 1953-1954 — Міністр сільського господарства, У 1954–1955 займав посаду Першого секретаря ЦК Румунської робітничої партії.
- 1955–1961 — Голова Центральної ради румунських профспілок (Consiliului Central al Sindicatelor).
- 1961–1967 — Перший заступник Прем'єр-міністра СРР.
- 1967–1969 — Знову голова Центральної ради румунських профспілок.
Після приходу до влади Ніколае Чаушеску Апостол стає його послідовним противником і критиком з лівих позицій. Чаушеску послідовно домагається зниження статусу Апостола.
- 1969–1975 він голова Державного комітету по матеріальних резервах. 13 березня 1975 знятий з посади за «відхилення від моралі».
- 1977–1988 — Посол Румунії в Аргентині та Уругваї, потім в Бразилії.
- 1988 повернувся до Румунії і спільно з 5-ма іншими ветеранами РКП і дисидентами (Александру Бирледяну, Сілвіу Брукан, Корнеліу Менеску, Константин Пирвулеску і Ґриґора Речяну) склав відкритого листа, «Лист шести». У цьому листі вони звинуватили президента в порушеннях прав людини. 11 березня 1989 воно було зачитано на «Радіо Свобода» і «Голос Америки». Учасники «групи Апостола» дотримувалися ще більш лівих комуністичних поглядів, ніж критикований ними Чаушеску, тому деякі з членів групи були серйозно стурбовані тим, що звертаються за допомогою до «імперіалістів». Після цього Апостол був поміщений під домашній арешт і постійно піддавався допитам. Звільнений після революції 1989.
Сприйняв революцію негативно, разом з колишнім прем'єром Іліє Вердецом в 1990 заснував вкрай ліву Соціалістичну партію праці (Partidul Socialist al Muncii). Партія отримала невелику кількість голосів на виборах 1992, але в подальшому в парламент не потрапляла і незабаром була розпущена.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ http://www.nytimes.com/2010/08/26/world/europe/26apostol.html
- ↑ Munzinger Personen
- Zi aniversară: 24 de ani de la Congresul ce-a consfințit complotul «alegerii» lui Ceaușescu[недоступне посилання], 24 iulie 2009, Lavinia Betea, Jurnalul Național
- Біографічні статті
- Ilegalistul disident Gheorghe Apostol [Архівовано 19 серпня 2012 у Wayback Machine.], 12 februarie 2009, Lavinia Betea, Jurnalul Național
- A murit Gheorghe Apostol, ultimul mohican al epocii Dej [Архівовано 9 березня 2012 у Wayback Machine.], 22 August 2010, Vlad Stoicescu, Evenimentul zilei
- VIDEO A murit Gheorghe Apostol, autorul «Scrisorii celor șase», care critica regimul lui Ceaușescu [Архівовано 17 серпня 2011 у Wayback Machine.], 22 august 2010, Adevărul, 24 august 2010
- Vladimir Tismăneanu, «Gheorghe Apostol și destinul comunismului românesc» [Архівовано 10 вересня 2010 у Wayback Machine.], 8 septembrie 2010, Evenimentul zilei
- SENATUL EVZ: Gheorghe Apostol și avatarurile stalinismului românesc, 24 Decembrie 2008, Evenimentul zilei
- Ceaușeștii despre Apostol: «Derbedeu politic, declasat moral și social». Dictatorul își face mea culpa: «Vinovatul sunt eu» [Архівовано 26 серпня 2010 у Wayback Machine.], 23 August 2010, Vlad Stoicescu, Evenimentul zilei
- 23 August, fără ultimul stâlp al stalinismului: Gheorghe Apostol, 23 august 2010, Adevărul
- Gheorghe Apostol pleacă azi pe ultimul drum [Архівовано 19 січня 2012 у Wayback Machine.], 24 august 2010, Cristian Delcea, Adevărul
- Інтерв'ю
- Confesiunea lui Gheorghe Apostol, ultimul mohican al dinastiei comuniste[недоступне посилання], 23 august 2010, Jurnalul Național
- Confesiunea ultimului mohican al dinastiei comuniste [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.], 11 februarie 2004, Jurnalul Național
- Gheorghe Apostol, mărire și decădere[недоступне посилання], 11 februarie 2004, Jurnalul Național
- «La Revoluție nu am fost primit de Ion Iliescu»[недоступне посилання], 11 februarie 2004, Jurnalul Național
- Cum n-am ajuns președinte, 12 Martie 2007, Evenimentul zilei
- Blestemul glonțului «roșu» [Архівовано 9 березня 2012 у Wayback Machine.], 13 Martie 2007, Evenimentul zilei
- Zi aniversară: 24 de ani de la Congresul ce-a consfințit complotul «alegerii» lui Ceaușescu[недоступне посилання], 24 iulie 2009, Lavinia Betea, Jurnalul Național